співрозмовець
СПІВРОЗМО́ВЕЦЬ, вця, ч. Те саме, що співрозмо́вник.
Сахно впізнала його. Це був її компатріот, загадковий нічний співрозмовець… (Смолич, І, 1958, 91);
Коли б Сірко був в іншій обстановці, він помітив би прихильні цяточки в очах співрозмовця (Сенч., Опов., 1959, 207).
Словник української мови (СУМ-11)