співумисник
СПІВУМИ́СНИК, а, ч., книжн.
Співучасник у злочинному замірі; спільник.
Назвати співумисників.
Словник української мови (СУМ-20)СПІВУМИ́СНИК, а, ч., книжн.
Співучасник у злочинному замірі; спільник.
Назвати співумисників.
Словник української мови (СУМ-20)