співумисник

співуми́сник

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. співумисник — -а, ч., книжн. Співучасник у злочинному замірі; спільник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. співумисник — Спільник  Словник чужослів Павло Штепа
3. співумисник — СПІВУМИ́СНИК, а, ч., книжн. Співучасник у злочинному замірі; спільник. Назвати співумисників.  Словник української мови у 20 томах
4. співумисник — СПІ́ЛЬНИК (той, хто, поділяючи чиї-небудь погляди, думки, бере або може взяти спільно з ним участь у чому-небудь), ПРИБІ́ЧНИК, ПОПЛІ́ЧНИК, СПІВУЧА́СНИК (той, хто спільно з ким-небудь бере участь у чомусь); ПОСО́БНИК розм., ПОЛИ́ГАЧ розм.  Словник синонімів української мови
5. співумисник — СПІВУМИ́СНИК, а, ч., книжн. Співучасник у злочинному замірі; спільник.  Словник української мови в 11 томах