співучість
СПІВУ́ЧІСТЬ, чості, ж.
Властивість за знач. співу́чий.
Український народ здавна славиться своєю музикальністю, співучістю (з наук. літ.);
Жили по сусідству у В'юнищах дві дівчини Ліда та Тамара. Обидві ходили до школи, обидві славилися співучістю і красою (М. Чабанівський);
– Добривечір, – почув Берестовець приємний голос, підкреслено чітка вимова якого врівноважувалася протяглою співучістю (Л. Первомайський);
“Лимерівна” і “Невільничка” [Марка Вовчка] відрізняються співучістю, мелодичним пісенним ритмом розповіді (з наук. літ.);
Купала і Колас просто дивують нас розмаїтістю метрів і ритмів, багатством строфіки, співучістю, дзвінкістю слова (М. Рильський);
Скрипки [А. Страдіваріуса] відзначаються художньою викінченістю форми, чарівною співучістю і повнотою звуку (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)