співучість

СПІВУ́ЧІСТЬ, чості, ж.

Властивість за знач. співу́чий.

Український народ здавна славиться своєю музикальністю, співучістю (з наук. літ.);

Жили по сусідству у В'юнищах дві дівчини Ліда та Тамара. Обидві ходили до школи, обидві славилися співучістю і красою (М. Чабанівський);

– Добривечір, – почув Берестовець приємний голос, підкреслено чітка вимова якого врівноважувалася протяглою співучістю (Л. Первомайський);

“Лимерівна” і “Невільничка” [Марка Вовчка] відрізняються співучістю, мелодичним пісенним ритмом розповіді (з наук. літ.);

Купала і Колас просто дивують нас розмаїтістю метрів і ритмів, багатством строфіки, співучістю, дзвінкістю слова (М. Рильський);

Скрипки [А. Страдіваріуса] відзначаються художньою викінченістю форми, чарівною співучістю і повнотою звуку (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me