Словник української мови у 20 томах

спікули

СПІ́КУЛИ¹, спі́кул, мн.

У сонячній атмосфері окремі стовпи сяячої плазми, які можна побачити при спостереження Сонця в монохроматичному світлі.

Запропоновано механізм утворення сонячних спікул в результаті взаємодії магнітних трубок з різною напруженістю магнітного поля (з наук. літ.).

СПІ́КУЛИ², спікул, мн.

Скелетні елементи у деяких безхребетних.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. спікули — -ул, мн. 1》 астр. Невеликі недовговічні виступи хромосфери, що їх спостерігають біля краю сонячного диска. 2》 біол. Скелетні елементи деяких безхребетних тварин; частини чоловічого статевого апарату круглих червів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. спікули — спі́кули (від лат. spiculum – кінчик, лезо) 1. астр. Невеликі недовговічні виступи хромосфери, що їх спостерігають біля краю сонячного диска. 2. біол.  Словник іншомовних слів Мельничука