спілкуватися
СПІЛКУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.
1. Підтримувати взаємні стосунки, зустрічатися, мати спілкування з кимось.
Вчитель повинен бути завжди і всюди вчителем. Його обов'язок – піднімати, облагороджувати всіх тих, хто з ним спілкується (Ю. Збанацький);
Павло Арсенович [Грабовський] був дуже товариською людиною, завжди любив і умів спілкуватися з інтересними людьми (з наук. літ.);
Колись дід розповідав Михайлові, що млинарі спілкуються з чортами, які женуть воду на колеса їх млинів (М. Томчаній);
За допомогою речень ми спілкуємося між собою, виражаємо думки, передаємо інформацію (з навч. літ.);
// Розуміти одне одного; порозуміватися.
Мурашки спілкуються за допомогою звуків, схожих зі “скрипкою” коника (з газ.);
Вони [бджоли] .. вміють спілкуватися поміж себе (із журн.).
2. Об'єднуватися для спільних дій.
Українське панство на західноукраїнських землях спілкувалося з австрійським урядом та польською шляхтою і разом з ними пригноблювало народні маси (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)