спільниця

СПІ́ЛЬНИЦЯ, і, ж.

Жін. до спі́льник.

– Шукаю спільницю. – В якому ділі? – спитала пані (О. Ільченко);

Марія була спільницею Шури у думках і прагненнях (В. Собко);

[Норма:] За вашу любов він віддячив вам тим, що зробив вас спільницею свого злочину (Я. Галан);

Історія людства знає чимало прикладів коли вітер і його опільниця вода – дві розлючені стихії – плюндрували і спустошували величезні райони (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. спільниця — спі́льниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. спільниця — -і. Жін. до спільник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спільниця — СПІ́ЛЬНИЦЯ, і, ж. Жін. до спі́льник. — Шукаю спільницю. — В якому ділі? — спитала пані (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 260); Марія була спільницею Шури у думках і прагненнях (Собко, Вогонь..  Словник української мови в 11 томах