спільниця

СПІ́ЛЬНИЦЯ, і, ж. Жін. до спі́льник.

— Шукаю спільницю. — В якому ділі? — спитала пані (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 260);

Марія була спільницею Шури у думках і прагненнях (Собко, Вогонь.., 1947, 87);

[Норма:] За вашу любов він віддячив вам тим, що зробив вас спільницею свого злочину (Галан, І, 1960, 423).

Значення в інших словниках

1. спільниця — спі́льниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. спільниця — -і. Жін. до спільник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спільниця — СПІ́ЛЬНИЦЯ, і, ж. Жін. до спі́льник. – Шукаю спільницю. – В якому ділі? – спитала пані (О. Ільченко); Марія була спільницею Шури у думках і прагненнях (В. Собко); [Норма:] За вашу любов він віддячив вам тим, що зробив вас спільницею свого злочину (Я.  Словник української мови у 20 томах