спільно

СПІ́ЛЬНО, присл. Разом, гуртом, спільними силами.

— Він усю виборчу справу на свої плечі взяв.. По селах їздить та людей підбадьорює, щоб усі спільно за діло бралися… (Мирний, IV, 1955, 364);

Найбільш переконливим доказом існування сімейної общини на Поліссі свідчить порядок землекористування. Всі селяни-старожили твердять, що колись вони обробляли землю спільно, бо вона була їх загальною власністю (Нар. тв. та етн., 3, 1966, 37);

Командири загонів вирішили зустрітися, щоб спільно обговорити цілий ряд пекучих питань (Шиян, Партиз. край, 1946, 38);

// у сполуч. із прийм. з. Разом із ким-небудь.

Постановили скликати сход, були із Ліщинівки посланці — збалакались, що сход відбудеться спільно з ліщинівцями та зеленоярцями (Головко, II, 1957, 260);

Я знав уже всі таємниці кіновиробництва ще до мого приїзду на фабрику. Я придивлявся й оцінював людей, з якими мені доводилося спільно йти (Ю. Янов., II, 1958, 18);

// Одночасно.

Обличчям до мого обличчя склонись, Хай сльози поллються в нас спільно (Л. Укр., IV, 1954, 80).

Значення в інших словниках

1. спільно — спі́льно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. спільно — пр., ГУРТОМ, соборно, (з кіш) РАЗОМ, у спілці, на спілку, (удвох) обопільно, в парі; д. посполу.  Словник синонімів Караванського
3. спільно — присл. Разом, гуртом, спільними силами. || у сполуч. з прикм. "з". Разом із ким-небудь. || Одночасно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. спільно — СПІ́ЛЬНО, присл. Разом, гуртом, спільними силами. – Він усю виборчу справу на свої плечі взяв .. По селах їздить та людей підбадьорює, щоб усі спільно за діло бралися...  Словник української мови у 20 томах
5. спільно — ОДНОЧА́СНО (в один і той же час), ВОДНО́ЧАС, РА́ЗОМ, СИНХРО́ННО, РІВНОЧА́СНО, ВОДНО́РАЗ, СПІ́ЛЬНО, НАРА́З, ПОБІ́ЖНО рідше. Мигаючи вогнями з обох боків, прибували одночасно два поїзди (С. Журахович); В шибку хтось постукав. Сестри здригнулись водночас (Є.  Словник синонімів української мови
6. спільно — Спі́льно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. спільно — Спільно нар. Совмѣстно, общими силами.  Словник української мови Грінченка