спільно
СПІ́ЛЬНО, присл.
Разом, гуртом, спільними силами.
– Він усю виборчу справу на свої плечі взяв .. По селах їздить та людей підбадьорює, щоб усі спільно за діло бралися... (Панас Мирний);
Найбільш переконливим доказом існування сімейної общини на Поліссі свідчить порядок землекористування. Всі селяни-старожили твердять, що колись вони обробляли землю спільно, бо вона була їх загальною власністю (із журн.);
Командири загонів вирішили зустрітися, щоб спільно обговорити цілий ряд пекучих питань (А. Шиян);
// у сполуч. із прийм. з. Разом із ким-небудь.
Постановили скликати сход, були із Ліщинівки посланці – збалакались, що сход відбудеться спільно з ліщинівцями та зеленоярцями (А. Головко);
Я знав уже всі таємниці кіновиробництва ще до мого приїзду на фабрику. Я придивлявся й оцінював людей, з якими мені доводилося спільно йти (Ю. Яновський);
// Одночасно.
Обличчям до мого обличчя склонись, Хай сльози поллються в нас спільно (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)