спірно
СПІ́РНО, присл., розм., заст.
Успішно.
Люди спірно й весело розчищали пустир (О. Бойченко);
Все в його спірно та гарно йшло (Ганна Барвінок);
Він працював поволі, розмірковано, не хапаючись, але робота посувалася спірно (О. Кундзич);
Добрячі коні спірно мчать поміж синіми разками хат (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)