спірний
СПІ́РНИЙ, а, е.
1. Який викликає спір (див. спір¹ 1).
Спірним є .. походження самого слова “фарфор”. Лінгвісти вважають, що це слово походить від арабського слова “фахфурі” (з наук.-попул. літ.);
У висоту досягає [драконове дерево] 60 метрів, окружність стовбура 13 метрів. Вік його спірний – від двох до чотирьох тисяч років (з газ.).
2. Який є предметом спору (див. спір¹ 2).
Знаючи хитрість і нечесність Шнайдера, сумнівалася [Регіна], чи вдасться здобути від нього спірну суму (І. Франко);
Прийшла до старости одна жінка й узяла балакати з їм [ним] про якусь спірну балку, де сіно дуже хороше (А. Кримський);
Розв'язання спірного питання;
Спірна спадщина.
СПІ́РНИ́Й, спі́рна́, спі́рне́, розм.
1. Спритний, вправний (про людину).
Чоловік спірний до роботи (Сл. Б. Грінченка);
// Прудкий (про коня).
Спірний кінь (Сл. Б. Грінченка).
2. Який виконується, здійснюється швидко й успішно (про роботу, справу і т. ін.);
// Швидкий (про ходу).
Він ішов незалежно своєю важкуватою, поважною і разом з тим спірною ходою (О. Кундзич).
Словник української мови (СУМ-20)