спірний

I сп`ірний-а, -е.

1》 Який викликає спір (див. спір I 1)).

2》 Який є предметом спору (див. спір I 2)).

II сп`ірн`ийспірна, спірне, розм.

1》 Спритний, вправний (про людину).

|| Прудкий (про коня).

2》 Який виконується, здійснюється швидко й успішно (про роботу, справу і т. ін.).

|| Швидкий (про ходу).

Значення в інших словниках

1. спірний — (про який можна сперечатися) дискусійний.  Словник синонімів Полюги
2. спірний — спі́рни́й 2 прикметник спритний, швидкий розм. спі́рний 1 прикметник суперечний  Орфографічний словник української мови
3. спірний — Суперечний, розбіжний, непогоджений, невизнаний, непевний, див. проблематичний  Словник чужослів Павло Штепа
4. спірний — СПІ́РНИЙ, а, е. 1. Який викликає спір (див. спір¹ 1). Спірним є .. походження самого слова “фарфор”. Лінгвісти вважають, що це слово походить від арабського слова “фахфурі” (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
5. спірний — ШВИДКИ́Й (про дії, рухи, темп тощо — який відзначається великою швидкістю, інтенсивністю, частотою), СТРІМКИ́Й, СТРІМЛИ́ВИЙ рідше, СКО́РИЙ, БИ́СТРИЙ, ПРУДКИ́Й, ХУТКИ́Й, ШПАРКИ́Й, БУРХЛИ́ВИЙ підсил., НЕВПИ́ННИЙ (НЕУПИ́ННИЙ) підсил., ШАЛЕ́НИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
6. спірний — Спі́рни́й, -на́, -не́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. спірний — СПІ́РНИЙ, а, е. 1. Який викликає спір ( див. спір¹ 1). У рамках окремих організацій або партії в цілому можливі дискусії в спірних або не досить ясних питаннях (Статут КПРС, 1971, 14); Спірним є.. походження самого слова «фарфор».  Словник української мови в 11 томах
8. спірний — Спірний, -а, -е 1) Скорый, быстрый. Спірний кінь. Канев. у. Сухе жито спірне молотити. Лебед. у. Чоловік спірний до роботи. Кіевск. у. 2) Спорный, прибыльный, выгодный. Набиток злий не спірний. Ном. № 10374. Яке не вилягло та не поплуталось жито, те спірне косити, а те — ні. Волч. у.  Словник української мови Грінченка