став
СТАВ, у, ч.
Водоймище (у природному чи штучному заглибленні) з непроточною водою; місце розлиття річки, струмка перед загатою.
Придбали [дід та баба] хутір, став і млин, Садок у гаї розвели (Т. Шевченко);
Рибою кишів холодний став (Я. Щоголів);
Та як же хороше гуртом зорю кохати І мити і й в ставах волосся блиск рудий (М. Хвильовий);
Гать перетинала ущелину, перегороджуючи путь гірському струмкові, і утворювала невеличкий став (із журн.);
За селом копали став (П. Воронько);
Природні умови України надзвичайно сприятливі для будівництва ставів і розведення в них риби (з наук.-попул. літ.);
В половині XIX ст. Пелчинський став був улюбленим місцем проходів львівян (І. Крип'якевич);
Нагульний став;
Нерестовий став;
* У порівн. Зелені луки – як розлогий став (М. Зеров).
Словник української мови (СУМ-20)