ставитися
СТА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. ста́вляться; недок.
1. Виявляти певне ставлення до кого-, чого-небудь.
На господі у себе Чайченко такий самий небалакливий, як і в людях, мати ж його дуже ласкава і привітно до всіх ставилась (Марко Вовчок);
Козаков нещадно вигонив з розвідки людей, які намагалися одержати санкцію начальства на кожний свій крок, щоб потім, на випадок невдачі, мати якесь виправдання. До таких типів Козаков ставився з презирством (О. Гончар);
Нечипір мовчав. Почував, що Кажан ставиться до нього недоброхітно ставиться (М. Хвильовий);
До виступу свого він ставився якнайуважніше (А. Головко);
Вітчим і тепер доброзичливо ставився до свого пасинка, вряди-годи допомагав йому то тим, то сим (П. Колесник).
2. рідко. Те саме, що става́ти 1.
– Скорій, хлопці, кругом хати ставтесь (Сл. Б. Грінченка).
3. рідко. Вставати, підніматися (про куряву).
Випровадили її хлібом-сіллю аж за ворота і довго дивились на ту куряву, що стовпом ставилась за бричкою (А. Свидницький).
4. заст. Прибувати, з'являтися.
Навіть на суд Роман не ставився, а післав [послав] замість себе лисого Мордка (М. Коцюбинський);
Прошу не брати за зле, що висилаю листа, а не ставлюся сама (Леся Українка);
Князь Єремія недавно прибув до Варшави, ставився в палаці перед королем, і як він був з роду славних князів Вишневецьких, то король ласкаво прийняв його до свого двору (І. Нечуй-Левицький).
5. рідко. Те саме, що будува́тися 1.
Коби мої будинки погоріли, я б знав де і як ставитись (Сл. Б. Грінченка);
Дерев'яні каплички ставилися .. при дорозі або на кладовищі (із журн.).
6. рідко. Видавати себе за кого-, що-небудь.
Бачив він і таких, що, повні молодечої відваги, викликали на герць потуги зла, а як прийшло що до чого – перші ж п'ятами накивали. Ставиться, як лев, а гине, як муха (М. Коцюбинський);
Отак ми, розумаки, ставимось, як орли, а прийдеться до діла... (Марко Вовчок).
7. рідко. Те саме, що гордува́ти.
– Я тут у своїй хаті найстарший! – скрикнув я, олютившись .. – Я нікому нічого не винен, а тут мене нападають!.. – А дивіть [дивіться], як ставиться! (І. Франко).
8. Пас. до ста́вити.
В одну мить схопилася я з постелі, опускаючи босі ноженята в теплі сукняні черевички, що завжди на ніч ставилися біля кроваті (Панас Мирний);
Погонич розігнав коні й влетів в ворота. Але батюшчині ворота ставились не для фараонових колісниць – були малі вже занадто (І. Нечуй-Левицький);
Якщо непоширена прикладка і пояснювальне слово є загальними назвами, то між ними ставиться дефіс (з навч. літ.);
Будь-яка справа людиною ставиться і людиною славиться. Ця народна мудрість набула в нашому суспільстві особливо глибокого і конкретного змісту (з публіц. літ.);
Завдання ставилось: вибравши вогневу позицію на пануючій висоті над шосе, розстрілювати звідти разом із станкачами тилове шосе ворога і вершину перевалу (О. Гончар).
◇ Пита́ння стої́ть (ста́виться) ру́ба див. пита́ння;
(1) Ста́витися на ка́рту (д) див. ста́вити.
Словник української мови (СУМ-20)