стакан
СТАКА́Н, а, ч.
1. рідко. Те саме, що скля́нка¹ 1.
В хаті було чепурно, чисто. На здоровому миснику видно було кільки фарфорових тарілок та стаканів (І. Нечуй-Левицький);
[Зінько (зносить ящик):] А тут що таке? [Домко:] Усяка посуда : стакани, тарілки (М. Кропивницький);
Права рука .. тяглася за стаканом із водою (Григорій Тютюнник);
// Така посудина, наповнена чим-небудь; кількість чогось, що вміщається в ній.
За стаканом пива або чаю вони багато дечого переговорювали між собою (І. Нечуй-Левицький);
Пан сів на рундуці та й п'є холодну воду стакан за стаканом (О. Стороженко);
У дворі гудуть саморобні жорна .. – Перевиконали, мамо! – радісно повідомила Люба. Вона була вся біла від борошняної пилюки. – Дванадцять стаканів [намололи] (О. Гончар).
2. військ. Гільза артилерійського снаряда.
Поблизу лежали величезні гарматні стакани (П. Дорошко).
3. техн. Назва деяких деталей спеціального призначення, що мають циліндричну форму.
Доїльний стакан [доїльної установки] складається в основному з металевого циліндра та гумової трубки (з наук. літ.);
Стьопа взяв останню пробу і .. вилив розтоплений метал у стакан (В. Собко);
Буферні стакани.
Словник української мови (СУМ-20)