стакан
СТАКА́Н, а, ч.
1. Скляна посудина циліндричної форми, без ручки, признач. для пиття, зберігання рідини і т. ін.; склянка.
В хаті було чепурно, чисто. На здоровому миснику видно було кільки фарфорових тарілок та стаканів (Н.-Лев., II, 1956, 408);
[Зінько (зносить ящик):] А тут що таке? [Домко:] Усяка посуда: стакани, тарілки (Кроп., II, 1958, 210);
Права рука.. тяглася за стаканом із водою (Тют., Вир, 1964, 190);
// Така посудина, наповнена чим-небудь; кількість чогось, що вміщається в ній.
За стаканом пива або чаю вони багато дечого переговорювали між собою (Н.-Лев., І, 1956, 448);
Пан сів на рундуці та й п’є холодну воду стакан за стаканом (Стор., І, 1957, 198);
У дворі гудуть саморобні жорна.. — Перевиконали, мамо! — радісно повідомила Люба. Вона була вся біла від борошняної пилюки. — Дванадцять стаканів [намололи] (Гончар, IV, 1960, 52).
2. військ. Гільза артилерійського снаряда.
Поблизу лежали величезні гарматні стакани. Розглянула [Ольга] ближче — німецькі (Дор., Не повтори.., 1968, 57).
3. техн. Назва деяких деталей спеціального призначення, що мають циліндричну форму.
Доїльний стакан [доїльної установки] складається в основному з металевого циліндра та гумової трубки (Механ. і електриф.., 1953, 498);
Стьопа взяв останню пробу і.. вилив розтоплений метал у стакан. Сталь відразу ж застигла (Собко, Біле полум’я, 1952, 9);
Буферні стакани.
Словник української мови (СУМ-11)