станути

СТА́НУТИ¹, ну, неш; мин. ч. став і ста́нув, ла, ло.

Док. до та́нути.

Сніг давно станув під ясними променями південного сонця (Ю. Смолич);

Сніг на ній [смереці] за день станув, і на хвої висіли міріади крапель (В. Гжицький);

– Бачиш, – обізвалась вона, – як той сніг водою понявся? Гляди ж, щоб і кохання твоє не стануло отак на чужій стороні, далеко від мене... (М. Коцюбинський);

Як плутане моторошне марення, як сон, пригадувала вона своє весілля, уривки пісень, музику, гостей і Сабішину саклю, де мусило тихо станути її життя гаремної печерниці (З. Тулуб).

СТА́НУТИ², ну, неш, док., розм.

Те саме, що ста́ти 1–15.

Хіба я не своїми очима бачив, як піп звелів Яцькові Рибальченкові станути навколішки..? (Ганна Барвінок);

Гнав Яким з вітром, аж задихався. Станув, розглянувся (С. Ковалів);

Не вспіли коні увійти [пройти] з десять кроків, як станули, відсапуючи тяжко (О. Маковей);

Княжі покої, ворота, паркан, навіть по землі від того місця, де має станути коляска, і до дверей було посипано квітами (Г. Хоткевич);

Сльози станули йому в очах. Невже він ніколи більше не побачить цих людей..? (Мирослав Ірчан);

Бесіда станула, бо війт надійшов (В. Стефаник);

В табір свій із чат вернувся князь І владно станув перед вояками (М. Бажан);

Станула [Марійка], не хотячи, на залізні граблі і пробила собі ногу (О. Кобилянська);

Сірі хмари станули над заходом та й закаменіли (В. Стефаник);

Коли станули [князь із слугами] в заїзнім домі на ніч, покликав [князь] Івана до свого покою (І. Франко);

Газдівство поширювалося. Станула нова колешня, став оборіг (Н. Кобринська);

Пообідавши в .. коршмі [корчмі], Вольф і Герман пустилися пішки через верх, щоб на вечір станути в Лютовиськах (І. Франко);

Що то за речі, що, інколи станувши нам перед очі, Нас у недузі лякають і сон .. непокоять (М. Зеров);

* Образно. Ти був лихого часу сином І вище станути не зміг (П. Грабовський);

Серед студеного світа станула бліда журба (Н. Кобринська).

(1) Ста́нути на порі́г (поро́зі) – те саме, що Ста́ти у две́рях (на две́рях, на порі́г, на поро́зі) (див. става́ти).

Ледве Степан станув на порозі, вона зараз пізнала, що є ждана новина (А. Крушельницький);

Стоя́ти (сиді́ти) / ста́ти (ста́нути, зупини́тися і т. ін.), як (мов, ні́би і т. ін.) прику́тий (прику́та, прико́ваний, прико́вана) [до мі́сця, до стовпа́ і т. ін.] див. стоя́ти.

◇ Ді́ло не ста́не див. ді́ло;

(2) За царя́ Панька́, як ста́не земля́ тонка́ (д) див. цар;

(3) За царя́ Тимка́, як ста́не земля́ тонка́ (д) див. цар;

(4) За царя́ Томка́, як ста́не земля́ тонка́ (д) див. цар;

(5) На то́му (тім) [і] ста́нути – те саме, що На то́му (тім) [і] ста́ти (див. става́ти).

Мусять вони [першооснови] існувати в числі безконечнім, – інакше Станути треба на тім, що матерія світу – конечна (М. Зеров);

Става́ти (перехо́дити) / ста́ти (рідко ста́нути, перейти́) на бік (на сто́рону) див. става́ти.

Значення в інших словниках

1. станути — ста́нути 1 дієслово доконаного виду розтанути ста́нути 2 дієслово доконаного виду стати розм.  Орфографічний словник української мови
2. станути — Ста́нути (до чого?). З’явитися, взяти участь. ● Станути до вибору — з’явитися на вибори, взяти участь у виборах. До вибору стануло 109 виборців на 150 управнених до вибору (Б., 1895, 6, 3) // пол. stanąć (do pracy, do egzaminu) — з’явитися до праці, витримати, скласти іспит.  Українська літературна мова на Буковині
3. станути — ста́нути стати (ст): Одного разу, коли я проходив біля її хати, побачив, як Юсько втікав через вікно, при чому робив враження музиканта-дириґента: летів і вимахував руками, щоб зловити рівновагу і станути просто на хідник (Селепко); Ще не було ні суду...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. станути — I -ну, -неш; мин. ч. став, -ла, -ло і станув, -нула, -нуло. Док. до танути. II -ну, -неш, док., розм. Те саме, що стати 1-15).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. станути — та́нути / ста́нути як (мов, ні́би і т. ін.) сві́чка (віск (на со́нці)). Швидко втрачати сили, здоров’я через хворобу, горе; марніти, худнути. Мама весь час заплакана, їй жалко тата, що тане як свічка (А.  Фразеологічний словник української мови
6. станути — СТАВА́ТИ ким, чим або яким (зв'язка в іменному складеному присудку), РОБИ́ТИСЯ, ПОСТРИГА́ТИСЯ. — Док.: ста́ти, ста́нути розм. зроби́тися, ви́йти, постава́ти, постри́гтися. — Здається, і ви тепер стаєте альпіністом? — сказав Воронцов Хаєцькому (О.  Словник синонімів української мови
7. станути — СТА́НУТИ¹, ну, неш; мин. ч. став і ста́нув, ла, ло. Док. до та́нути. Сніг давно станув під ясними променями південного сонця (Смолич, V, 1959, 646); Сніг на ній [смереці] за день станув, і на хвої висіли міріади крапель (Гжицький, Опришки, 1962, 190)...  Словник української мови в 11 томах
8. станути — Станути, -ну, -неш гл. 1) = стати. 2) Истаять. Станула як віск. МВ. ІІ. 40.  Словник української мови Грінченка