станути

СТА́НУТИ¹, ну, неш; мин. ч. став і ста́нув, ла, ло.

Док. до та́нути.

Сніг давно станув під ясними променями південного сонця (Ю. Смолич);

Сніг на ній [смереці] за день станув, і на хвої висіли міріади крапель (В. Гжицький);

– Бачиш, – обізвалась вона, – як той сніг водою понявся? Гляди ж, щоб і кохання твоє не стануло отак на чужій стороні, далеко від мене... (М. Коцюбинський);

Як плутане моторошне марення, як сон, пригадувала вона своє весілля, уривки пісень, музику, гостей і Сабішину саклю, де мусило тихо станути її життя гаремної печерниці (З. Тулуб).

СТА́НУТИ², ну, неш, док., розм.

Те саме, що ста́ти 1–15.

Хіба я не своїми очима бачив, як піп звелів Яцькові Рибальченкові станути навколішки..? (Ганна Барвінок);

Гнав Яким з вітром, аж задихався. Станув, розглянувся (С. Ковалів);

Не вспіли коні увійти [пройти] з десять кроків, як станули, відсапуючи тяжко (О. Маковей);

Княжі покої, ворота, паркан, навіть по землі від того місця, де має станути коляска, і до дверей було посипано квітами (Г. Хоткевич);

Сльози станули йому в очах. Невже він ніколи більше не побачить цих людей..? (Мирослав Ірчан);

Бесіда станула, бо війт надійшов (В. Стефаник);

В табір свій із чат вернувся князь І владно станув перед вояками (М. Бажан);

Станула [Марійка], не хотячи, на залізні граблі і пробила собі ногу (О. Кобилянська);

Сірі хмари станули над заходом та й закаменіли (В. Стефаник);

Коли станули [князь із слугами] в заїзнім домі на ніч, покликав [князь] Івана до свого покою (І. Франко);

Газдівство поширювалося. Станула нова колешня, став оборіг (Н. Кобринська);

Пообідавши в .. коршмі [корчмі], Вольф і Герман пустилися пішки через верх, щоб на вечір станути в Лютовиськах (І. Франко);

Що то за речі, що, інколи станувши нам перед очі, Нас у недузі лякають і сон .. непокоять (М. Зеров);

* Образно. Ти був лихого часу сином І вище станути не зміг (П. Грабовський);

Серед студеного світа станула бліда журба (Н. Кобринська).

(1) Ста́нути на порі́г (поро́зі) – те саме, що Ста́ти у две́рях (на две́рях, на порі́г, на поро́зі) (див. става́ти).

Ледве Степан станув на порозі, вона зараз пізнала, що є ждана новина (А. Крушельницький);

Стоя́ти (сиді́ти) / ста́ти (ста́нути, зупини́тися і т. ін.), як (мов, ні́би і т. ін.) прику́тий (прику́та, прико́ваний, прико́вана) [до мі́сця, до стовпа́ і т. ін.] див. стоя́ти.

◇ Ді́ло не ста́не див. ді́ло;

(2) За царя́ Панька́, як ста́не земля́ тонка́ (д) див. цар;

(3) За царя́ Тимка́, як ста́не земля́ тонка́ (д) див. цар;

(4) За царя́ Томка́, як ста́не земля́ тонка́ (д) див. цар;

(5) На то́му (тім) [і] ста́нути – те саме, що На то́му (тім) [і] ста́ти (див. става́ти).

Мусять вони [першооснови] існувати в числі безконечнім, – інакше Станути треба на тім, що матерія світу – конечна (М. Зеров);

Става́ти (перехо́дити) / ста́ти (рідко ста́нути, перейти́) на бік (на сто́рону) див. става́ти.