станути

СТА́НУТИ¹, ну, неш; мин. ч. став і ста́нув, ла, ло. Док. до та́нути.

Сніг давно станув під ясними променями південного сонця (Смолич, V, 1959, 646);

Сніг на ній [смереці] за день станув, і на хвої висіли міріади крапель (Гжицький, Опришки, 1962, 190);

— Бачиш, — обізвалась вона, — як той сніг водою понявся? Гляди ж, щоб і кохання твоє не стануло отак на чужій стороні, далеко від мене… (Коцюб., І, 1955, 141);

Як плутане моторошне марення, як сон, пригадувала вона своє весілля, уривки пісень, музику, гостей і Сабішину саклю, де мусило тихо станути її життя гаремної печерниці (Тулуб, Людолови, II, 1957, 171).

◊ Ста́нути, як (на́че, мов і т. ін.) віск [на вогні́ (на со́нці і т. ін.)] — втратити сили, здоров’я; змарніти.

Скільки вона сліз вилила..! Станула, як віск (Вовчок, І, 1955, 263).

СТА́НУТИ², ну, неш, док., розм. Те саме, що ста́ти 1-15.

Хіба я не своїми очима бачив, як піп звелів Яцькові Рибальченкові станути навколішки..? (Барв., Опов.., 1902, 159);

Гнав Яким з вітром, аж задихався. Станув, розглянувся (Ков., Світ.., 1960, 10);

Не вспіли коні увійти [пройти] з десять кроків, як станули, відсапуючи тяжко (Мак., Вибр., 1954, 164);

Княжі покої, ворота, паркан, навіть по землі від того місця, де має станути коляска, і до дверей було посипано квітами (Хотк., І, 1966, 104);

Сльози станули йому в очах. Невже він ніколи більше не побачить цих людей..? (Ірчан, II, 1958, 305);

Бесіда станула, бо війт надійшов (Стеф., Вибр., 1945, 61);

В табір свій із чат вернувся князь І владно станув перед вояками (Бажан, Роки, 1957, 230);

Станула [Марійка], не хотячи, на залізні граблі і пробила собі ногу (Коб., II, 1956, 150);

Сірі хмари станули над заходом та й закаменіли (Стеф., II, 1953, 41);

Коли станули [князь із слугами] в заїзнім домі на ніч, покликав [князь] Івана до свого покою (Фр., III, 1950, 149);

— Коня не поверне свого назад, Хто станув за волю, за владу Рад! (Плужник, Вибр., 1966, 243);

Газдівство поширювалося. Станула нова колешня, став оборіг (Кобр., Вибр., 1954, 195);

Пообідавши в.. коршмі [корчмі], Вольф і Герман пустилися пішки через верх, щоб на вечір станути в Лютовиськах (Фр., VIII, 1952, 360);

Що то за речі, що, інколи станувши нам перед очі, Нас у недузі лякають і сон.. непокоять (Зеров, Вибр., 1966, 127);

*Образно. Ти був лихого часу сином І вище станути не зміг (Граб., І, 1959, 134);

Серед студеного світа станула бліда журба (Кобр., Вибр., 1954, 42).

На то́му (на тім) [і] ста́нути — те саме, що На то́му (тім) [і] ста́ти ( див. той).

Мусять вони [першооснови] існувати в числі безконечнім, — інакше Станути треба на тім, що матерія світу — конечна (Зеров, Вибр., 1966, 174);

Ста́нути на порі́г (на поро́зі) — те саме, що Ста́ти на порі́г (на поро́зі) ( див. става́ти).

Ледве Степан станув на порозі, вона зараз пізнала, що є ждана новина (Круш., Буденний хліб.., 1960, 33).

◊ Ста́нути на бік кого, чий — те саме, що Ста́ти (перейти́ і т. ін.) на бік ( див. бік).

В 1863 р. вони [деякі польські пани] станули на бік Росії і полягли під її прапором (Л. Укр., VIII, 1965, 244).