станути

ста́нути стати (ст): Одного разу, коли я проходив біля її хати, побачив, як Юсько втікав через вікно, при чому робив враження музиканта-дириґента: летів і вимахував руками, щоб зловити рівновагу і станути просто на хідник (Селепко); Ще не було ні суду, ні покуратора. Нараз двері до судової залі відчинилися, і на залю увійшов Степан Бандера, а за ним два поліціянти. В тій самій хвилині станули всі підсудні, щоб мовчки віддати свому провідникові честь на його привітання. За підсудними станула вся публіка, наробивши при тім доволі гомону. Присяглі, поліційні функціонарі різної ранґи, всі як були, всі дневникарі, всі оборонці, взагалі все, що було на залі, нараз стануло. Вони якось механічно попідносилися в переконанні, що на залю увійшов суд або якийсь високий польський достойник (Шухевич)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. станути — ста́нути 1 дієслово доконаного виду розтанути ста́нути 2 дієслово доконаного виду стати розм. Орфографічний словник української мови
  2. станути — Ста́нути (до чого?). З’явитися, взяти участь. ● Станути до вибору — з’явитися на вибори, взяти участь у виборах. До вибору стануло 109 виборців на 150 управнених до вибору (Б., 1895, 6, 3) // пол. stanąć (do pracy, do egzaminu) — з’явитися до праці, витримати, скласти іспит. Українська літературна мова на Буковині
  3. станути — СТА́НУТИ¹, ну, неш; мин. ч. став і ста́нув, ла, ло. Док. до та́нути. Сніг давно станув під ясними променями південного сонця (Ю. Смолич); Сніг на ній [смереці] за день станув, і на хвої висіли міріади крапель (В. Словник української мови у 20 томах
  4. станути — I -ну, -неш; мин. ч. став, -ла, -ло і станув, -нула, -нуло. Док. до танути. II -ну, -неш, док., розм. Те саме, що стати 1-15). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. станути — та́нути / ста́нути як (мов, ні́би і т. ін.) сві́чка (віск (на со́нці)). Швидко втрачати сили, здоров’я через хворобу, горе; марніти, худнути. Мама весь час заплакана, їй жалко тата, що тане як свічка (А. Фразеологічний словник української мови
  6. станути — СТАВА́ТИ ким, чим або яким (зв'язка в іменному складеному присудку), РОБИ́ТИСЯ, ПОСТРИГА́ТИСЯ. — Док.: ста́ти, ста́нути розм. зроби́тися, ви́йти, постава́ти, постри́гтися. — Здається, і ви тепер стаєте альпіністом? — сказав Воронцов Хаєцькому (О. Словник синонімів української мови
  7. станути — СТА́НУТИ¹, ну, неш; мин. ч. став і ста́нув, ла, ло. Док. до та́нути. Сніг давно станув під ясними променями південного сонця (Смолич, V, 1959, 646); Сніг на ній [смереці] за день станув, і на хвої висіли міріади крапель (Гжицький, Опришки, 1962, 190)... Словник української мови в 11 томах
  8. станути — Станути, -ну, -неш гл. 1) = стати. 2) Истаять. Станула як віск. МВ. ІІ. 40. Словник української мови Грінченка