старанно
СТАРА́ННО.
Присл. до стара́нний.
Підняв [Карпо Петрович].. картуз, обтер старанно (М. Коцюбинський);
– Нехай і в нашій хаті буде свято, – говорив Антон, старанно розтрушуючи сіно (С. Чорнобривець);
Вона любила свою роботу, виконувала її старанно, не уявляючи собі людського життя без праці (Л. Дмитерко);
* Образно. Вітер, пролітаючи далі, старанно вичісував трави на полонині (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)