старанно
СТАРА́ННО. Присл. до стара́нний.
Підняв [Карпо Петрович].. картуз, обтер старанно (Коцюб., II, 1955, 380);
— Нехай і в нашій хаті буде свято, — говорив Антон, старанно розтрушуючи сіно (Чорн., Визвол. земля, 1959, 145);
Вона любила свою роботу, виконувала її старанно, не уявляючи собі людського життя без праці (Дмит., Наречена, 1959, 237);
*Образно. Вітер, пролітаючи далі, старанно вичісував трави на полонині (Коцюб., II, 1955, 320).
Словник української мови (СУМ-11)