стариган
СТАРИГА́Н, а, СТАРИГА́НЬ, я, ч., фам.
Те саме, що стари́й 2.
Вони .. намагалися не пропустити й слова з бесіди двох стариганів (Ю. Яновський);
Він незадоволений надмірною балаканиною оцього старигана (М. Чабанівський);
Штефан – високий, худорлявий, злегка згорблений старигань вісімдесяти років (Я. Галан);
– Іду вулицею, а куди – і сам не знаю. Мені треба знайти батька, треба знайти свого впертого старигана (П. Колесник).
Словник української мови (СУМ-20)