старкуватий

СТАРКУВА́ТИЙ, а, е.

Який має вже ознаки старої людини, не зовсім старий (у 1, 4 знач.); підстаркуватий.

Софія з погордою глянула на трьох старкуватих та гладких німців, що сиділи близько неї (Леся Українка);

Була се старкувата вже дівка, що виховалася при дворі та, не вийшовши замуж [заміж], так і лишилася тут (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. старкуватий — старкува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. старкуватий — див. підстаркуватий  Словник синонімів Вусика
3. старкуватий — -а, -е. Який має вже ознаки старої людини, не зовсім старий (у 1, 3 знач.); підстаркуватий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. старкуватий — I. ЛІ́ТНІЙ (середнього віку), НЕМОЛОДИ́Й, В ЛІТА́Х, СТАТЕ́ЧНИЙ, ПОВА́ЖНИЙ, СОЛІ́ДНИЙ, ПІДТО́ПТАНИЙ розм.; СТАРКУВА́ТИЙ, ПІДСТА́РКУВАТИЙ, ПРИСТА́РКУВАТИЙ, ПО́СТАРИЙ розм.; ПРИ́СТАРИЙ заст., ДОХОДЖА́ЛИЙ діал.  Словник синонімів української мови
5. старкуватий — Старкува́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. старкуватий — СТАРКУВА́ТИЙ, а, е. Який має вже ознаки старої людини, не зовсім старий (у 1, 3 знач.); підстаркуватий. Софія з погордою глянула на трьох старкуватих та гладких німців, що сиділи близько неї (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
7. старкуватий — Старкуватий, -а, -е Старообразный. Старкувата жінка.  Словник української мови Грінченка