старожитець

СТАРОЖИ́ТЕЦЬ, тця, ч., рідко.

Те саме, що старожи́л 1.

– Вживемо заходів, щоб ти перестав платити оренду за землю, якої власник і в вічі не бачив, а прадід твого прадіда вже був на ній старожитцем (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. старожитець — старожи́тець іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. старожитець — -тця, ч., рідко. Те саме, що старожил 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. старожитець — СТАРОЖИ́ТЕЦЬ, тця, ч., рідко. Те саме, що старожи́л 1 — Вживемо заходів, щоб ти перестав платити оренду за землю, якої власник і в вічі не бачив, а прадід твого прадіда вже був на ній старожитцем (Ю. Янов., II, 1954, 49).  Словник української мови в 11 томах