старожитець

СТАРОЖИ́ТЕЦЬ, тця, ч., рідко. Те саме, що старожи́л 1

— Вживемо заходів, щоб ти перестав платити оренду за землю, якої власник і в вічі не бачив, а прадід твого прадіда вже був на ній старожитцем (Ю. Янов., II, 1954, 49).

Значення в інших словниках

1. старожитець — старожи́тець іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. старожитець — СТАРОЖИ́ТЕЦЬ, тця, ч., рідко. Те саме, що старожи́л 1. – Вживемо заходів, щоб ти перестав платити оренду за землю, якої власник і в вічі не бачив, а прадід твого прадіда вже був на ній старожитцем (Ю. Яновський).  Словник української мови у 20 томах
3. старожитець — -тця, ч., рідко. Те саме, що старожил 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови