старообрядець

СТАРООБРЯ́ДЕЦЬ, дця, ч., рел.

Послідовник, прихильник старообрядництва.

Серед поселенців Слобідської України були також російські селяни-втікачі, які рятувалися від кріпосної неволі, і старообрядці, які тікали від релігійних переслідувань (з наук. літ.);

Все тут [на ярмарку] перемішалося: чумацькі мажари і телеги [вози] старообрядців (О. Гончар);

Значну кількість послідовників мала у свій час релігійна секта старообрядців (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. старообрядець — старообря́дець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. старообрядець — Старовір  Словник чужослів Павло Штепа
3. старообрядець — -дця, ч., рел. Послідовник, прихильник старообрядництва.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. старообрядець — СТАРОВІ́Р рел. (послідовник старої віри), СТАРООБРЯ́ДЕЦЬ, СТАРООБРЯ́ДНИК. Видно, довго бродив в тайгових глибинах змучений і пристрасний старовір (О. Довженко); Ріденька козляча борідка робила його схожим на старообрядця (Ю. Бедзик); Секта старообрядників.  Словник синонімів української мови
5. старообрядець — СТАРООБРЯ́ДЕЦЬ, дця, ч., рел. Послідовник, прихильник старообрядництва. Серед поселенців Слобідської України були також російські селяни-втікачі, які рятувалися від кріпосної неволі, і старообрядці, які тікали від релігійних переслідувань (Іст.  Словник української мови в 11 томах