старообрядництво

СТАРООБРЯ́ДНИЦТВО, а, с., рел.

Релігійний напрям, спрямований проти офіційної православної церкви, який виник у результаті церковного розколу в Російській державі в XVII ст. і прагнув зберегти стару віру.

Старообрядництво виникло ще в другій половині XVII ст (з наук.-попул. літ.);

Старообрядництво стало й ідеологічним виразом соціальних суперечностей у країні (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. старообрядництво — старообря́дництво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. старообрядництво — -а, с., рел. Релігійний напрям, спрямований проти офіційної православної церкви, який виник внаслідок церковного розколу в Російській державі в 17 ст. і прагнув зберегти стару віру.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. старообрядництво — СТАРООБРЯ́ДНИЦТВО, а, с., рел. Релігійний напрям, спрямований проти офіційної православної церкви, який виник у результаті церковного розколу в Російській державі в XVII ст. і прагнув зберегти стару віру. Старообрядництво виникло ще в другій половині XVII ст. (Наука.., 1, 1958, 44).  Словник української мови в 11 томах