старчовод

СТАРЧОВО́Д, а, ч., розм.

1. Той, хто супроводжує старця (у 3 знач.).

2. зневажл. Про бідну людину, бідного хлопця.

– Одягла я його оце, причепурила – посидь же, кажу, Колю .. Я ж пішла одягатись, а там під вікном свиснув якийсь старчовод, то він і повіявся з двору (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. старчовод — старчово́д іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. старчовод — -а, ч., розм. 1》 Той, хто супроводжує старця (у 3 знач.). 2》 зневажл. Про бідну людину, бідного хлопця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. старчовод — Старчово́д, -во́да; -во́ди, -дів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. старчовод — СТАРЧОВО́Д, а, ч., розм. 1. Той, хто супроводжує старця (у 3 знач.). 2. зневажл. Про бідну людину, бідного хлопця. — Одягла я його оце, причепурила — посидь же, кажу, Колю.. Я ж пішла одягатись, а там під вікном свиснув якийсь старчовод, то він і повіявся з двору (Вас., І, 1959, 211).  Словник української мови в 11 томах
5. старчовод — Старчовод, -да м. = поводирь (у старця). Конст. у.  Словник української мови Грінченка