старшенький
СТА́РШЕНЬКИЙ, а, е.
Пестл. до ста́рший 1.
Зостався він з своєю старшенькою сестрою невеличкими сиротами (Панас Мирний);
Старшенька дочка Ярина взяла сапку і подалася в поле (І. Цюпа);
// у знач. ім. ста́ршенький, кого, ч.; ста́ршенька, кої, ж. Той, хто прожив більше років за інших (перев. про дітей).
Вона знову виходила з немовлям на панське поле.., а старшенькі все літо росли без батьків (М. Стельмах);
– Діти бавитимуться, старшенький доглядатиме меншу (В. Логвиненко);
Двійко дітей зоставили. Старшенькій – вісім, а меншеньке тільки повзає (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)