стверджуючий

СТВЕ́РДЖУЮЧИЙ, а, е.

Який стверджує що-небудь.

Він став помічати, що його книга набуває не тільки антивоєнного й стверджуючого характеру (В. Собко);

Неважко перевірити на слух мелодію цих двох основних мовних інтонацій – запитальну, на підвищенні тону, і стверджуючу, на пониженні (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. стверджуючий — СТВЕ́РДЖУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до стве́рджувати. Він став помічати, що його книга набуває не тільки антивоєнного й стверджуючого характеру (Собко, Запорука..  Словник української мови в 11 томах