стверджуючий
СТВЕ́РДЖУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до стве́рджувати.
Він став помічати, що його книга набуває не тільки антивоєнного й стверджуючого характеру (Собко, Запорука.., 1952, 189);
Неважко перевірити на слух мелодію цих двох основних мовних інтонацій — запитальну, на підвищенні тону, і стверджуючу, на пониженні (Худ. чит.., 1955, 44).
Словник української мови (СУМ-11)