стегно

СТЕГНО́, а́, с.

Частина ноги людини або тварини від тазостегнового до колінного суглоба, а також зовнішня сторона верхньої частини ноги, тазу.

Бекір завищав і ляснув себе по стегнах (М. Коцюбинський);

Він їв .. стегно з індика (Л. Мартович);

Вона витяглась, була ставна, мала тугі, пружні ноги, виразно окреслені стегна, тонкий стан (С. Скляренко);

Два автоматні диски, що теліпалися на реміняці, били його по стегнах (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. стегно — стегно́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. стегно — -а, с. Частина ноги людини або тварини від тазостегнового до колінного суглоба, а також зовнішній бік верхньої частини ноги, тазу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. стегно — СТЕГНО́ (верхня частина ноги людини або тварини), КЛУБ перев. мн., КУ́ЛЬША розм. Перед самим окопом її поранило вдруге двома кулями: однією в стегно, другою — в праву руку (О.  Словник синонімів української мови
4. стегно — Стегно́, -на́, -ну́; сте́гна, сте́ге[о]н  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. стегно — СТЕГНО́, а́, с. Частина ноги людини або тварини від тазостегнового до колінного суглоба, а також зовнішня сторона верхньої частини ноги, тазу. Бекір завищав і ляснув себе по стегнах (Коцюб., II, 1955, 150); Він їв.. стегно з індика (Март., Тв.  Словник української мови в 11 томах