стельмах
СТЕ́ЛЬМАХ, а, ч.
1. Майстер, який робить вози, сани, колеса і т. ін.
Він був добрий стельмах, робив панам і селянам вози, борони, плуги та рала і заробляв добрі гроші (І. Нечуй-Левицький);
Господар був, очевидно, столяр або стельмах – у сінях наче сільської хати висіли на стіні різні струганки й пилочки (П. Козланюк);
У XVI –XVII ст. у місті буйно розквітали всілякі ремесла. На кожному кроці можна було здибати чинбаря, римаря, стельмаха, броваря (із журн.).
2. діал. Тесляр, тесля.
Словник української мови (СУМ-20)