стенання
СТЕНА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. стена́ти¹ і звуки, утворювані цією дією.
На ринку стояв жахливий крик, стенання (П. Панч);
Я бачила, як, звівши вгору руки і сполотнівши зміненим лицем, кричала жінка... Тільки люті муки таке стенання вирвали б, як це! (Н. Забіла).
Словник української мови (СУМ-20)