стенографувати
СТЕНОГРАФУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що і без прям. дод.
Робити запис усної мови способом стенографії.
Сидить [Аглая-Феліцітас], слідить за словами професора, стенографує іноді (О. Кобилянська);
Альберт Сю шпарко стенографував усе до свого блокнота (Ю. Смолич);
– Я колись навчився стенографувати і застенографував з доповіді Олександри Трохимівни все (О. Копиленко);
– Ніч-зоря... Як це мило сказано? – захоплено вигукнула ад'ютантка, стенографуючи пишну генеральську фразу, що незабаром стане крилатою у врангелівських військах (О. Гончар);
// перен. Буквально, точно передавати, відображати що-небудь.
Словник української мови (СУМ-20)