стерник
СТЕРНИ́К, а́, ч., заст.
Рульовий.
Високий засмалений стерник в червоному фезі налягав на стерно (М. Коцюбинський);
Щогла з корми корабельної, впавши, По голові стерника зачепила і череп відразу Геть роздробила йому (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
Словник української мови (СУМ-20)