стерник —
Сте́рник: — керманич [46-1]
Словник з творів Івана Франка
стерник —
СТЕРНИ́К, а́, ч., заст. Рульовий. Високий засмалений стерник в червоному фезі налягав на стерно (М. Коцюбинський); Щогла з корми корабельної, впавши, По голові стерника зачепила і череп відразу Геть роздробила йому (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
Словник української мови у 20 томах
стерник —
-а, ч. 1》 заст. Рульовий. 2》 орн., зах. Припутень.
Великий тлумачний словник сучасної мови
стерник —
КЕРМА́НИЧ (той, хто править кермом), КЕРМОВИ́Й, СТЕРНОВИ́Й, СТЕРНИ́ЧИЙ, СТЕРНИ́К заст. (той, хто здійснює керування судном, човном тощо). Був добрий керманич, сто дараб звів і навіть о камінчик не черкнув (Г.
Словник синонімів української мови
стерник —
СТЕРНИ́К, а́, ч., заст. Рульовий. Високий засмалений стерник в червоному фезі налягав на стерно (Коцюб., І, 1955, 188); Щогла з корми корабельної, впавши, По голові стерника зачепила і череп відразу Геть роздробила йому (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 221).
Словник української мови в 11 томах
стерник —
Стерник, -ка м. 1) Рулевой. 2) пт. Emberiza, подорожникъ. Вх. Пч. ІІ. 10.
Словник української мови Грінченка