стерник
СТЕРНИ́К, а́, ч., заст. Рульовий.
Високий засмалений стерник в червоному фезі налягав на стерно (Коцюб., І, 1955, 188);
Щогла з корми корабельної, впавши, По голові стерника зачепила і череп відразу Геть роздробила йому (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 221).
Словник української мови (СУМ-11)