стидити

СТИДИ́ТИ, джу́, ди́ш і розм. СТИДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого.

Докоряти за що-небудь, викликаючи у когось почуття стида; соромити.

Піп сьогодні стидив його, що таке діло робиться без участі сільського вчителя (С. Васильченко);

Зануда.., обернувшись, почав стиха розмовлять зі старим дяком і вже більше не стидав Івана (І. Нечуй-Левицький);

Вирівнює бабуня спину, В них віднімає хворостину, Стидає мокрих пустунів (М. Шпак).

Значення в інших словниках

1. стидити — стиди́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. стидити — див. страмити, корити  Словник чужослів Павло Штепа
3. стидити — -джу, -диш і розм. стидати, -аю, -аєш, недок., перех. Докоряти за що-небудь, викликаючи у когось почуття стида; соромити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. стидити — СОРО́МИТИ (докоряти кому-небудь, викликаючи в нього почуття сорому, зніяковіння), ПРИСОРО́МЛЮВАТИ, СТИДИ́ТИ, СТИДА́ТИ розм., СО́ВІСТИТИ розм., СТРАМИ́ТИ розм., СРАМИ́ТИ заст., УСТИДЖА́ТИ (ВСТИДЖА́ТИ) розм., УСТИДА́ТИ (ВСТИДА́ТИ) розм. — Док.  Словник синонімів української мови
5. стидити — СТИДИ́ТИ, джу́, ди́ш і розм. СТИДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. Докоряти за що-небудь, викликаючи у когось почуття стида; соромити. Піп сьогодні стидив його, що таке діло робиться без участі сільського вчителя (Вас., І, 1959, 84); Зануда..  Словник української мови в 11 томах
6. стидити — Стиди́ти, -джу́, -ди́ш гл. Стыдить.  Словник української мови Грінченка