стишуватися
СТИ́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся і рідко СТИША́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., СТИ́ШИТИСЯ, шуся, шишся, док.
1. Ставати тихішим, не дуже чутним (про звук, шум і т. ін.); затихати.
Десь за вишняками то наростав, то стишувався людський гомін (П. Кочура);
Вже вечоріло .. На селі вже гомін стишався (Марко Вовчок);
Стало тихіше. Гармидер стишився. Можна було балакати (І. Нечуй-Левицький);
На галявині стишився галас. До учительки сходився клас (Т. Масенко).
2. Припиняти розмову, спів, крик і т. ін.; замовкати.
[Кассандра:] Се ви його убили! (Раптом стишується і говорить зовсім убитим голосом). Ні, се я... (Леся Українка);
Той у кутку сидить І люльку смокче. Той у вікна позирає... Жіноцтво стишилось і мовчки вишиває (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);
Крик Тані приголомшив художника. Він стишився, позадкував до виходу (В. Гжицький);
// Переставати видавати або утворювати слабші звуки (про механізм, інструмент і т. ін.).
Раптом мати обриває мову, стишується прядка (І. Цюпа);
// перен. Переставати виявляти ознаки життя.
Не співа “надобраніч” пташина, тільки нечутно літають великі, чудні кажани, гасла неначе розносять, щоб стишилась ціла країна (Леся Українка);
// безос.
В селі стишилось.
3. Ставати повільнішим, менш швидким; уповільнюватися.
Ось колеса торкаються землі, мчать по ній, та поволі стишується їхній біг (А. Шиян);
// Сповільнювати свій рух; іти, їхати і т. ін. повільніше.
Машина йде шляхом і раптом стишується, стає (Г. Епік);
Поїзд пролетів рейками сам, все стишуючись, а згодом за допомогою вагонника, що, увиваючись біля коліс вагонів, затримував їхній біг, і зовсім спинився недалеко кліті [рудні] (Олесь Досвітній);
Конячка .. стишилася, дрібно перебираючи ногами, пішла поволі (Ю. Збанацький);
// Припиняти рух; зупинятися.
У холодочку, під вербою, Приліг Чабан спочить; .. Собака у ногах лежить. Не боязко, заснути можна сміло; Отара стишилась, лінується ходить, Бо дуже сонечко пригріло (Л. Глібов);
Ішов [Герман] так, може, з півгодини .. Ліс тут кінчився .. Герман стишився, притулився до крислатого бука (І. Франко);
Коні, пританцьовуючи, стишилися біля Дмитра (М. Стельмах).
4. Ставати слабішим, ущухати (про явища природи).
Над нами стишувався дощ (М. Стельмах);
Десь опівночі на якусь годину стишився вітер, вляглася заметіль і крізь розкуйовджені хмари глянули на землю мерехтливі зорі (І. Цюпа);
Тільки на третій день стишився мороз. Знову почалась відлига (А. Шиян);
// безос.
Надворі разом стишилось. Швидко море .. заблищало, все вкрите білими гребенями по зеленій воді (І. Нечуй-Левицький);
// Зменшуватися в дії, в силі вияву і т. ін.
– Якась невдача? – тихо запитала мама, коли бурхлива Санина діяльність по перекиданню і псуванню речей трохи стишилася (В. Собко);
// Ставати менш відчутним (про біль, почуття і т. ін.); угамовуватися.
Уляна відчувала на собі погляди ворогів. Їй було страшно .. Але ось під натиском благородної волі до життя й перемоги стишується хвиля страху (О. Довженко).
5. Переставати сердитися; заспокоюватися, утихомирюватися.
Він затулився обома [руками] та ридає-ридає! .. Ледве вже його розговорила [пані], і цілувала вже, і обнімала, насилу стишився (Марко Вовчок);
Вона .. руками пружними од мене одбивалась. Нарешті стишилась (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)