Словник української мови у 20 томах

стовбун

СТОВБУ́Н, а́, ч.

Високий горщик із прямими вінцями.

Нате й мій стовбун, щоб і я там був (Номис).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. стовбун — стовбу́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. стовбун — -а, ч. Високий горщик із прямими вінцями.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. стовбун — ГО́РЩИК (глиняний посуд, у якому варять їжу), ГОРЩО́К, ГОРНЕ́ЦЬ діал.; ВІДЕ́РНИК (на одне відро); БОРЩІВНИ́К (перев. для борщу); КА́ШНИК (для каші); СТОВБУ́Н (високий); ПОКОТИ́ЛО розм. (великий); ГОРНЯ́, МАЦЕНЯ́ розм. (маленький).  Словник синонімів української мови
  4. стовбун — СТОВБУ́Н, а́, ч. Високий горщик із прямими вінцями. Нате й мій стовбун, щоб і я там був (Номис, 1864, № 6437).  Словник української мови в 11 томах
  5. стовбун — Стовбун, -на м. Родъ горшка около 5 вершковъ вышиною. Вас. 181. Нате й мій стовбун, щоб і я там був. Ном. № 6437.  Словник української мови Грінченка