стовбун
СТОВБУ́Н, а́, ч. Високий горщик із прямими вінцями.
Нате й мій стовбун, щоб і я там був (Номис, 1864, № 6437).
Словник української мови (СУМ-11)СТОВБУ́Н, а́, ч. Високий горщик із прямими вінцями.
Нате й мій стовбун, щоб і я там був (Номис, 1864, № 6437).
Словник української мови (СУМ-11)