стовпець
СТОВПЕ́ЦЬ, пця́, ч.
1. Зменш.-пестл. до стовп 1, 2.
Крізь темряву видно було стовпці і сплутані лінії колючого дроту (О. Десняк);
Пішла я в той ряд, де продають огородину .. По обидва боки рундуки з покрівлею на стовпцях (І. Нечуй-Левицький);
З низенького димаря .. вився сивий стовпець диму (О. Копиленко);
* У порівн. Ноги короткі та товсті, як стовпці (Панас Мирний).
2. Вертикальна смуга, утворена короткими рядками тексту в газеті, журналі і т. ін.; шпальта.
Виносить [Мартіан] .. календар – мармуровий кубик з написаним на ньому календарним текстом у три стовпці на кожному боці (Леся Українка);
Стаття по, скажімо, в Словнику 1948 р. займає вісім стовпців (М. Рильський);
// Ряд цифр, слів, послідовно розміщених по вертикалі.
Стовпець цифр;
Стовпці підписів.
3. рідко. Те саме, що сто́впчик 2.
На столі рівними стовпцями лежать книги, учнівські зошити (М. Стельмах).
4. Печиво циліндричної форми з гречаного борошна.
Ласощі все тілько їли [праведники], Сластьони, коржики, стовпці (І. Котляревський).
Словник української мови (СУМ-20)