стовпець

стовпе́ць

-пця, ч.

1》 Зменш.-пестл. до стовп 1), 2).

2》 Вертикальна смуга, утворена короткими рядками тексту в газеті, журналі і т. ін.; шпальта.

|| Ряд цифр, слів, послідовно розміщених по вертикалі. Стовпець цифр.

3》 рідко. Те саме, що стовпчик 2).

4》 Печиво циліндричної форми з гречаного борошна.

Значення в інших словниках

1. стовпець — стовпе́ць іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. стовпець — Тумба; (рядків) шпальта, (цифр) колонка, стовп; стовпчик.  Словник синонімів Караванського
3. стовпець — СТОВПЕ́ЦЬ, пця́, ч. 1. Зменш.-пестл. до стовп 1, 2. Крізь темряву видно було стовпці і сплутані лінії колючого дроту (О. Десняк); Пішла я в той ряд, де продають огородину .. По обидва боки рундуки з покрівлею на стовпцях (І.  Словник української мови у 20 томах
4. стовпець — Набір разом із кліше, на якому зображено ілюстрації, який відповідає одній сторінці книжки, журналу, газети; відбиток, зроблений з цього набору; у книжках с., як правило, в 1 колонку, в енциклопедіях та словниках — у 2 або 3.  Універсальний словник-енциклопедія
5. стовпець — КОЛО́НКА (ряд цифр, слів, рядків тексту тощо, розташованих по вертикалі), КОЛО́НА розм., СТОВПЕ́ЦЬ, СТО́ВПЧИК, СТОВП розм.; ШПА́ЛЬТА (ряд коротких рядків у газеті, журналі і т. ін., розташованих один під одним).  Словник синонімів української мови
6. стовпець — Стовпе́ць, -пця́; -пці́, -пці́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. стовпець — СТОВПЕ́ЦЬ, пця́, ч. 1. Зменш.-пестл. до стовп 1, 2. Крізь темряву видно було стовпці і сплутані лінії колючого дроту (Десняк, II, 1955, 458); Пішла я в той ряд, де продають огородину.. По обидва боки рундуки з покрівлею на стовпцях (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
8. стовпець — Стовпець, -пця м. 1) Низкій столбикъ съ свободнымъ верхнимъ концемъ; тумба. В кожній крамниці одчиняна ляда і оперта на стовпець. Левиц. І. 90. різницький стовпець для разрубыванія мяса. різницьким стовпце́м называютъ также толстаго и низкаго человѣка.  Словник української мови Грінченка