стовщення
СТО́ВЩЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. стовсти́ти і стан за знач. стовсти́тися.
Стовщення стіни [призьбою] .. відігравало велику роль як архітектурний прийом членування стіни (з наук. літ.);
Загар [засмага] і стовщення надшкір'я – це захисні реакції організму, спричинені діянням сонця (з навч. літ.).
2. Товстіша частина чого-небудь.
Бульбочкові бактерії починають енергійно розмножуватись у певних місцях кореня, утворюючи стовщення – бульбочки (з наук.-попул. літ.);
Треба було змінити посадку і кріплення підшипників редукторів на валі, зробити стовщення в листах лопаток турбінного колеса (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)