стопа
СТОПА́¹, и́, ж.
1. Кінцева нижня частина ноги людини та задньої кінцівки деяких наземних хребетних тварин.
Сашко відсунув дикт і вийняв із схованки скриньку з приступкою для стопи зверху та двома щітками і набором баночок “гуталін” усередині (Ю. Смолич);
При ураженні шкіри стіп .. виявляється неможливим тривале перебування на ногах (з наук. літ.);
У заглибині .. печери виявлено кістки стоп, гомілки і кистей рук неандертальської людини (з наук. літ.).
2. заст., поет. Нога.
3. рідко. Нижня частина гори.
Хто не знає нашого розкішного Покуття у стіп Карпатських гір..? (Н. Кобринська);
Юра йшов невеличкою сіножаттю, що простяглася між стопою гори, з якої він зійшов, і гостинцем, що йшов поперек села (І. Франко).
4. у знач. присл. стопо́ю, рідко. Про спокійну, тиху ходу коня.
Назад вони їхали стопою, й Богдан увесь час думав про Ясновиду (І. Білик);
Тихо шелестіла трава, розумний і сторожкий кінь йшов стопою (Ю. Мушкетик).
△ (1) Кі́нська стопа́, мед. – викривлення людської стопи, при якому вона займає майже вертикальне положення; розвивається внаслідок паралічу м'язів, перелому тощо;
(2) Пло́ска стопа́ – стопа без вигину посередині, яка спирається на всю підошву.
Вузьке взуття, стягуючи стопу, утруднює роботу склепіння як пружини і призводить до утворення плоскої стопи (з навч. літ.).
◇ З (від) голови́ [аж] до ніг (до стіп) <�З (від) ніг (від стіп) до голови́> див. голова́;
Іти́ стопа́ми (по стопа́х) див. іти́;
(3) На вели́ку (па́нську) стопу́ <�На вели́кій (па́нській) стопі́>, діал. – багато, розкішно.
– Я не жила сими часами на великій стопі, не бувала так часто в товариствах (І. Франко).
СТОПА́², и́, ж.
Одиниця виміру віршованих рядків; група складів з певним, незмінним для даного вірша розташуванням одного наголошеного і одного, двох чи трьох ненаголошених складів.
Великоруський пісенний вірш збудований з правильних стоп: трохеїв, ямбів, дактилів та ін (з наук. літ.);
Стопа – це група складів, в якій наголос займає певне місце і яка повторюється на протязі всього віршованого рядка (з навч. літ.).
СТОПА́³, и́, ж., розм., рідко.
Те саме, що стіс.
За кілька хвилин виросла ціла стопа аркушів (З. Тулуб);
Після остаточної обробки голубі стопи зошитів надходять на дільницю, де їх підраховують, упаковують (з газ.).
СТОПА́⁴, и́, ж.
1. Стара (до запровадження метричної системи мір) російська міра кількості паперу, яка дорівнювала 480 аркушам.
2. Одиниця довжини у Чехії, Польщі та інших країнах.
– Кождий такий пушок – се ось такий здоровенний будяк, що запоганить квадратову стопу землі (І. Франко);
Основою [чайки] служить вербовий або липовий човен, довгий на 45 стіп; на нього набивають з дощок боки (борти), так що виходить човен довготи шістдесяти стіп, а ширини 10–12 стіп і такої ж глибини (М. Грушевський).
3. Російська міра місткості посудини для вина (близько 0,6 л.), якою користувалися до XVII ст.
Словник української мови (СУМ-20)