Словник української мови у 20 томах

сточити

СТОЧИ́ТИ¹ див. сто́чувати¹.

СТОЧИ́ТИ² див. сто́чувати².

СТОЧИ́ТИ³ див. сто́чувати³.

СТОЧИ́ТИ⁴ див. сто́чувати⁴.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. сточити — сточи́ти 1 дієслово доконаного виду гризучи, руйнувати сточи́ти 2 дієслово доконаного виду повільно випускати рідину сточи́ти 3 дієслово доконаного виду скріплювати сточи́ти 4 дієслово доконаного виду завернути когось назад  Орфографічний словник української мови
  2. сточити — I див. сточувати I. II див. сточувати II. III див. сточувати III. IV див. сточувати IV.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сточити — КОТИ́ТИ (пересувати круглий предмет, обертаючи його), СКО́ЧУВАТИ, ТОЧИ́ТИ розм.; КАЧА́ТИ розм. (у різні боки); ПРОКО́ЧУВАТИ (на певну відстань). — Док.: скоти́ти, покоти́ти, сточи́ти, прокоти́ти. Вітер котив курай та перекотиполе (Ю.  Словник синонімів української мови
  4. сточити — Сточи́ти, сточу́, сто́чиш, -чать  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. сточити — СТОЧИ́ТИ¹ див. сто́чувати¹. СТОЧИ́ТИ² див. сто́чувати². СТОЧИ́ТИ³ див. сто́чувати³. СТОЧИ́ТИ⁴ див. сто́чувати⁴.  Словник української мови в 11 томах
  6. сточити — Сточити см. сточувати.  Словник української мови Грінченка